На сучасному етапі вивчення літератури значну роль
відведено вихованню вдумливого читача – людини з розвиненим критичним
мисленням, здатної оцінювати себе і навколишній світ, що неможливо без
формування базових якостей особистості, розвитку її активного начала.
Саме такій меті слугують методичні стратегії
критичного мислення, над використанням яких я працюю.
Програму «Читання і письмо для розвитку критичного
мислення» (ЧПКМ) розробили викладачі Міжнародної Асоціації Читачів Джінні Стіл
та Курт Меридіт, за підтримки Інституту Відкритого Суспільства Джорджа Сороса.
Вона підтримує демократизацію суспільства, освіти шляхом змін у методиці
викладання навчальних предметів. У проекті розроблено систему навчальних
методик, які сприяють розвитку в учнів критичного мислення та навичок
самостійного навчання. Програма апробовується в 20 країнах, які входять до
складу мережі фондів Джорджа Сороса. В Україні практичну реалізацію програми
ЧПКМ розпочали в червні 1998 року.
Мета програми: впроваджувати у шкільну практику
стратегії викладання, які допомагають школярам осмислювати прочитане, виявляти
самостійність у питаннях самоосвіти, розуміти логіку аргументів, учитися уважно
слухати співрозмовника, впевнено вести дискусію та приймати виважені рішення.
Мета ЧПКМ стосовно учнів: розвивати здатність до
критичного мислення та критичних суджень; вчити брати відповідальність за своє
навчання на себе; формувати незалежну точку зору й уміння виявляти повагу до
поглядів товаришів; вчити самостійно здобувати інформацію.
Мета ЧПКМ стосовно вчителів: уміти створити на
уроці відкрите середовище для глибокого розуміння учнями мети навчання та
вільного обміну думками; уміти залучити клас до керованого дослідження,
використовуючи різні форми запитань; розуміти цінність опитування учнів на
різних етапах уроку; стимулювати критичне мислення не вдаючись у політику
«єдиної правильної відповіді».
Вважається, що критичного мислення неможливо
навчити, керуючись якоюсь однією методикою, адже це не набір навичок, які
необхідно запам’ятати і застосувати. Це моменти у мисленні, коли критичний
підхід є шляхом взаємодії ідеї та інформації. Це активний процес, який або
стимулюється, або трапляється спонтанно, що дає можливість учневі аналізувати
інформацію, ставити під сумнів, об’єднувати, переробляти, адаптувати або
відкидати.
Мислення неможливе поза контекстом. Тому відокремлення
його від шкільного навчального плану або щоденного життя зводить критичне
мислення нанівець. Процес навчання ефективніший, коли учні мають змогу
застосовувати засвоєні знання до реальних життєвих завдань, коли він
побудований на попередньому знанні та досвіді учнів. Крім того навчання стає
більш результативним, якщо учні використовують цілий репертуар стратегій
мислення.
А почати варто зі створення середовища для
розвитку критичного мислення. Є низка умов, які учитель має створити у класі
для успішного залучення учнів до процесу критичного мислення. Для цього
необхідно:
·
виділити
час та забезпечити можливість критично мислити;
·
дозволити
учням вільно розмірковувати;
·
приймати
різноманітні ідеї й думки;
·
сприяти
активному залученню учнів до процесу навчання;
·
забезпечити
безризикове середовище, вільне від глузувань;
·
висловити
віру в здатність кожного учня продовжувати критичні судження;
·
цінувати
критичне мислення учнів.
У свою чергу учні повинні розвивати впевненість у
собі і розуміти цінність власних думок та ідей; брати активну участь у
навчальному процесі; ставитися з повагою до різноманітних думок; бути готовими
продовжувати стверджувати чи заперечувати судження.
Наступним кроком до розвитку критичного мислення є
побудова уроку за трифазною моделлю.
Перша фаза критичного мислення – евокація
(актуалізація опорних знань). Її мета – допомогти учням згадати попередні
знання щодо теми уроку, збудити їхню цікавість та сформулювати мету навчання.
На цій стадії можна використати кілька прийомів.
1.
Попередня активізація. Цей прийом представляє фонові знання і
збуджує інтерес до теми. Це можуть бути біографічні дані про автора, про твори,
історія написання твору тощо.
2.
Фокусуючі запитання. Це постановка запитань, на які необхідно
відповісти після читання.
3.
Мозкова атака або Мозкова атака в парах. Учні складають список понять з теми, що
вивчатиметься. Потім діляться знаннями з товаришем по парті чи з усім класом.
4.
Гроно. Учні використовують список понять Мозкової
атаки, а потім застосовують метод Гроно для встановлення зв’язків.
5.
Асоціативний кущ. Учні використовують Мозкову атаку для
встановлення асоціативних зв’язків.
6.
Керована діяльність – читання з
передбаченням. Поділити
текст на частини і запропонувати учням передбачити, що станеться в наступній
частині, або здогадатися, що вони дізнаються в інформаційному тексті. Для
передбачення використовують заголовок або фрази.
7.
Припущення на основі запропонованих слів. Учитель дає учням короткий перелік слів,
вислів із тексту і пропонує парам учнів зробити припущення, як ці слова
використано в тексті. Невеликі групи розповідають те, що вони вже знають про
тему, а потім формулюють запитання, на які треба знайти відповіді.
8.
Вільне письмо. Учні вільно пишуть все, що вони знають,
відчувають. Чому дивуються щодо теми уроку – до того як почнеться її
опрацювання.
Наступна фаза критичного мислення – усвідомлення
змісту. Ця робота може тривати один урок чи кілька, якщо спланована як
дослідження. На цьому етапі важливо надати учням матеріал для демонстрації,
презентації чи дослідження, залучити їх до активного дослідження матеріалу,
пошуків або конструювання. Для цієї фази розроблено багато стратегій. Ось деякі
з них.
1.
Метод «Позначки». Після того, як відбулася Мозкова атака,
запропонуйте учням відмітити у тексті ті частини, які підтверджують те, що вони
вже знали (+); або ті, що суперечать їхнім думкам (‑); а також ті, що містять
неочікувані ідеї (V); і ті, щодо яких в учнів виникли
запитання (?).
2.
Кероване читання з передбаченням. Ця діяльність згадувалася на стадії
евокації.
3.
Щоденник подвійних нотаток. Сторінку зошита потрібно розділити на
дві частини. У лівій частині учні будуть занотовувати те, що здається їм
важливим чи викликало якісь емоції. Праворуч – коментарі до цих частин.
4.
Запитання. – Відповідь. Учні працюють у парах. У ході читання
тексту вони ставлять запитання та відповідають на них. Запитання можна ставити
до класу.
5.
Взаємонавчання. Група учнів, що прочитала частину тексту, грає в
«учителя» - складають резюме щодо прочитаного, ставлять запитання іншим учням,
пояснюють незрозуміле, прогнозують, що буде далі в тексті.
6.
Розширена лекція. У процесі викладання учитель постійно дає змогу
ставити запитання та обговорювати матеріал.
7.
Думайте. – Працюйте в парах. – Обмінюйтесь
думками. Учням пропонують
обдумати якесь питання, що стосується уроку. Відповіді можна записати. Потім
учні утворюють пари і порівнюють свої відповіді. Далі кілька пар діляться
відповідями з класом.
8.
Кероване вивчення. Учням слід дати письмову інструкцію, що приверне
їхню увагу до ключових частин тексту і спрямує їхні думки.
Остання, третя фаза критичного мислення – рефлексія
(міркування). На цій фазі уроку учні звертаються до вивченого раніше і
виконують певні дії з ним. Вони досліджують зміст вивченого, обмірковують нові
знання у світлі власного досвіду, визначають свою позицію щодо порушених
проблем. На фазі рефлексії можна використовувати низку стратегій.
1.
Запитання про реакцію читача. Після вивчення тексту учитель ставить
запитання, спрямовані на виявлення емоцій учнів.
2.
Огляд щоденника подвійних нотаток. Учні діляться тим. Що вони записали у
своїх щоденниках відгуків. Учитель пов’язує подальше обговорення тексту з
їхніми відгуками.
3.
Обговорення в групі. Стратегія подібна до попередньої.
Кінцевим результатом є презентація думок усієї групи.
4.
Написання есе. Учні у вільній формі викладають думки щодо
прочитаного. Есе можна писати 5, 10, 20 хвилин.
5.
Збережи останнє слово для мене. Учні виписують цитату, яка схвилювала
або найбільше їх вразила. Зі зворотного боку записують коментар. Останнє слово
надають «несміливому» учневі наприкінці уроку. Правильність судження до уваги
не брати!
6.
Дискусійна мережа. Пари учнів чи кожен окремо збирають докази на
підтримку «за» і «проти» щодо певної проблеми у тексті, поданої у формі
бінарного запитання «Так» - «Ні».
7.
Дебати. Часто дискусії переростають у дебати. Тоді клас
слід поділити на частини і продовжувати далі аргументувати. А змінюючи думки,
учні змінюють свою позицію у буквальному розумінні, переходячи до іншої частини
класу.
8.
Позначки. На завершення уроку учні розробляють схему, де б
відображалися основні результати їхніх досліджень.
9.
Сенкан. Після опрацювання теми учні можуть написати
короткий віршик на вивчені поняття.
Завдяки методичним стратегіям критичного мислення
діти розкриваються, не бояться висловлювати свою думку, відстоювати її, бажають
працювати в колективі, робити вклад у роботу класу. Тож, бажаю вчителям учитися
мислити критично самим і навчити цього учнів.
Немає коментарів:
Дописати коментар