ПЛАН
1.
Ефективність
сучасної літературної освіти школярів.
2.
Проблемні
ситуації під час аналізу художнього твору.
2.1. Проблемний метод навчання на уроках
літератури.
2.2. Проблемна ситуація – центральна ланка
проблемного навчання.
2.3. Способи створення проблемних ситуацій.
3.
Значення
проблемних ситуацій у підвищенні ефективності уроку літератури.
1. ЕФЕКТИВНІСТЬ
СУЧАСНОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ ОСВІТИ ШКОЛЯРІВ
Література в школі є потужним провідником
цілісного формування обізнаної і вмілої, розумної, моральної й вольової
особистості. Однак сьогодні рівень літературних знань і читацьких умінь у
переважної більшості учнів недостатній. За умов масового захоплення підлітків
загальнодоступним низькопробним творчим продуктом у багатьох хлопців і дівчат
«розмиті» критерії якості побаченого, почутого і прочитаного. Та й навчання в
школі не завжди є розвивальним і продуктивним, тобто максимально зорієнтованим
на формування в учнів певних уявлень та вищих форм мислення, пізнавальних
можливостей та інтересів, суспільно відповідальних особистих пріоритетів, адже
головним залишається засвоєння школярами суми знань без достатнього зв’язку з
уміннями їх здобувати, без врахування психо-розумових особливостей дітей.
Для того, щоб подолати ці недоліки, навчання має
бути проблемним і творчим, таким, що здійснюється за рахунок розв’язання
системних завдань різного рівня складності та завдяки освоєнню учнями пошукових
прийомів розумової роботи.
2. ПРОБЛЕМНІ
СИТУАЦІЇ ПІД ЧАС АНАЛІЗУ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ.
2.1. ПРОБЛЕМНИЙ
МЕТОД НАВЧАННЯ НА УРОКАХ ЛІТЕРАТУРИ.
На уроці літератури об’єктом вивчення є художній
твір. Зацікавленість об’єктом – важливий психологічний фактор процесу
сприйняття. Часто учні не мають до твору жодного інтересу. Для пізнання
нецікавого об’єкта особистість активізує мінімум психічних ресурсів: волі,
інтелекту, емоцій, пам'яті тощо, а це створює певні перешкоди та труднощі на
шляху до його розуміння. Тому найсприятливішим ґрунтом для зрушень у розумовому
розвитку учнів є такі навчальні ситуації, коли перед ними виникає певна
проблема, що ґрунтується на певних суперечностях і допускає різні шляхи її
розв’язання, тобто коли істина народжується у пошуку. Найбільше цьому сприяє
проблемно-тематичний шлях аналізу літературного тексту.
При цьому система вивчення твору передбачає такий
шлях:
·
від
визначення проблем до проблемних запитань;
·
від
проблемних запитань до проблемної ситуації;
·
від
проблемної ситуації до проблемних завдань;
·
від
проблемних завдань до пошукової роботи.
Отже, значну роль у технології проблемного
навчання відіграють проблемні ситуації, що виникають у процесі пошуку відповіді
на проблемні запитання, а воно, в свою чергу, спонукає до розв’язання загальних
проблем твору, у ньому ж означених.
2.2. ПРОБЛЕМНА
СИТУАЦІЯ – ЦЕНТРАЛЬНА ЛАНКА ПРОБЛЕМНОГО НАВЧАННЯ.
І. Ільницька зазначає: «Проблемна ситуація –
центральна ланка проблемного навчання, за допомогою якої пробуджується думка,
пізнавальна потреба, активізується мислення, створюються умови для формування
правильних узагальнень. Створення проблемних ситуацій, що визначають початковий
момент мислення, є необхідною умовою організації процесу навчання, який сприяє
розвитку справжнього продуктивного мислення дітей, їхніх творчих здібностей».
Вона переконана:
1. Систематичне застосування проблемних ситуацій
на уроках спонукає вчителя передбачати суперечності, які можуть виникнути в
свідомості учнів у процесі навчання.
2. Для того, щоб проблемна ситуація склалася,
необхідно виявити і суперечність; це, як правило, пробуджує в учнів інтерес до
неї, актуалізує попередні знання, спрямовує на пошук невідомого і тим самим
активізує розумову діяльність, даючи учителю можливість управляти нею.
3. Саме в проблемній ситуації відбувається
усвідомлення суперечностей, навмисне загострених учителем. Тільки усвідомивши
їх у результаті аналізу проблемної ситуації, учні можуть прийняти сформульовану
вчителем проблему чи самостійно сформулювати її.
2.3. СПОСОБИ
СТВОРЕННЯ ПРОБЛЕМНИХ СИТУАЦІЙ.
У сучасній методиці існує кілька способів
створення проблемних ситуацій:
1. Спонукання учнів до теоретичного пояснення
явищ, фактів, зовнішньої невідповідності між ними. Так, вивчаючи новелу Ф.
Кафки «Перевтілення» я проводжу урок-роздум «Чи був він твариною?..» Починаю його
з «педагогічної провокації»: спочатку учні зачитують опис Грегора-комахи, а
далі я стверджую, що Грегор перестав бути людиною. Коли стихнуть учнівські
обурення пропоную: «Доведіть або спростуйте твердження, що людські почуття в
ньому все більше загострювались. Проаналізуйте, у чому причина такого
перетворення».
2. Використання навчальних і життєвих ситуацій, що
виникають під час виконання учнями практичних завдань удома чи в школі.
Урок на тему: «Чи таке вже нерозділене його
кохання?» (за повістю О. Купріна «Гранатовий браслет») починаю з перевірки
домашнього завдання – рольової гри «Розповідь Желткова про його кохання». Потім
ставлю завдання: «Гранатовий браслет» прийнято вважати оповіданням про
нерозділене кохання. Спробуйте визначити, як ставиться Віра до Желткова.
3. Постановка навчальних проблемних ситуацій на
пояснення явища чи пошук шляхів його практичного застосування. Наприклад, урок
на тему: ««Світлий трагізм» фіналу трагедії В. Шекспіра «Ромео і Джульєтта»»
починаю з читання або інсценування сцени склепі, потім задаю питання: «Чому
Шекспір як автор не написав щасливої фінальної сцени? Яка риса характеру Ромео
зробила трагічний фінал неминучим? Чи можна вважати, що страшна розв’язка є
наслідком фатальних обставин, які не залежать від учинків і задумів людей?»
4. Спонукання учнів до аналізу фактів і явищ
дійсності, що породжують суперечності між емпіричними уявленнями і науковими
поняттями про ці факти.
5. Висунення гіпотез, формування висновків і їх
дослідницька перевірка.
Урок за новелою Дж. Лондона «Жага до життя»
починаю з епіграфа «Найбільш повно характер людини проявляється в екстремальній
ситуації» (В. Скотт). Потім пропоную скласти логічну схему «Шлях героя до
спасіння» і простежити день за днем, як поступово наростає трагізм його
положення. А наприкінці ставлю питання: «Як ви оцінюєте вчинки героя, які не
відповідають нормам поведінки цивілізованої людини? Чи можна героя після
всього, що він пережив, вважати людиною?»
6. Спонукання учнів до порівняння, зіставлення і
протиставлення фактів. Явищ, правил, дій, в результаті яких виникає проблемна
ситуація.
7. Спонукання учнів до попереднього узагальнення
нових фактів.
8. Ознайомлення учнів із пояснюваними фактами, які
призвели в історії науки до порушення наукової проблеми.
9. Організація міжпредметних зв’язків.
10. Варіювання завдань, пере формулювання питання.
Завершуючи вивчення творчості Ф. М. Достоєвського
можна провести диспут «Теорія Раскольникова: Наполеон, супермен, крутий… Що
далі?» у процесі уроку учням пропонується відповісти на такі питання:
‒
Супермені
крутий – це тотожні поняття чи ні? Кого можна вважати крутим? Чи вважаєте ви
себе крутим?
‒
Чи
був у свій час Наполеон крутим хлопцем? До чого призвела людство його політика?
‒
Чи
згодні ви з думкою Раскольникова, що людство ділиться на людей звичайних і
незвичайних? До якого типу людей належите ви?
‒
Убивство
старої – Тулон чи Ватерлоо Раскольникова? У чому небезпечність його теорії?
‒
Як
вирішує Достоєвський проблему взаємовідносин особистості й суспільства? Як би
ви вирішили цю проблему?
‒
Чи
треба бути крутим і боротися за Людину?
3. ЗНАЧЕННЯ
ПРОБЛЕМНИХ СИТУАЦІЙ У ПІДВИЩЕННІ ЕФЕКТИВНОСТІ УРОКУ ЛІТЕРАТУРИ.
Отже, ми розглянули деякі способи створення
проблемних ситуацій під час проблемно-тематичного аналізу літературного твору.
Такі ситуації сприяють розвитку розумових здібностей учнів, їхньому вмінню
аналізувати, узагальнювати, робити певні висновки, сприяють розвитку навичок,
необхідних для виконання нестандартних завдань, вчать самостійного пошуку
шляхів з’ясування істини. Крім того, підлітки в процесі їх вирішення набувають
навичок не лише вдумливого. Повільного читання літературного тексту, а й
толерантного ведення дискусій, шляхетного ставлення одне до одного, виділення
головного й вилучення несуттєвого. Проблемні ситуації можна вирішувати за
допомогою різних педагогічних прийомів: бесіди, роботи в парах, групової чи
самостійної роботи учнів. Доцільність їхнього застосування визначає сам
учитель. Та при цьому він має бути сам підготовлений до такої роботи і
підготувати до неї учнів, тобто створити педагогіку співробітництва –
доброзичливу атмосферу уроку, довіру, повагу, заохочення до нестандартного
аргументованого бачення досліджуваної проблеми.
ЛІТЕРАТУРА
1. Кушицька Г. В. Роль проблемно-пошукового методу
навчання в організації дослідницької діяльності учнів // Всесвітня література.
– 2005. ‑ №2. – С. 26.
2. Мірошниченко Л. Ф. Шляхи аналізу художнього
тексту: класифікація, стисла характеристика // Всесвітня література. – 2001. ‑
№5. – С. 17.
3. Ратушняк О. В. Ефективний засіб формування
читацької мотивації // Всесвітня література. – 2005. ‑ №10. – С. 13.
4. Ситченко А. Л. Ефективність засвоєння
художнього матеріалу може забезпечити лише вчитель-технолог // Всесвітня
література. ‑ 2006.– №2. – С. 34-35.
5. Фурсова Л. О. Проблемні ситуації під час
аналізу художнього твору: їх значення у підвищенні ефективності уроку
літератури, деякі способи створення // Всесвітня література. – 2006. ‑ №6. – С.
16-18.
Немає коментарів:
Дописати коментар