Дослідження психологічних аспектів уроку (за Н.А. Побірченко)

1.     Психологічні аспекти уроку

Фактори уроку	Мета	Програма спостереження на уроці	Поради (з досвіду роботи)
1.1. Організація уваги учнів.	Вивчити умови організації уваги учнів на уроці. Розкрити ситуації успіху, спрямовані на індивідуалізацію навчання.	· Об’єкти зосередженості; зосередженість та її вияви (поза, міміка, виразність, швидкість реакції). · Поведінка учнів під час сприймання нових знань. · Поведінка й мова вчителя під час повідомлення й закріплення нових знань. · Вияви колективної уваги (взаємодія, групове переконання, змагання, зараження). · Методи роботи вчителя, спрямовані на розвиток уваги.	Для привертання уваги використовувати момент новизни, підсилювати емоційність викладу навчального матеріалу, застосовувати самоперевірку виконання завдання, створювати проблемні ситуації, застосовувати нескладні інтерактивні технології.
1.2. Розвиток сенсорно-перцептивної діяльності учнів.	Вивчити умови уроку, які сприяють правильності й чіткості чуттєво-предметного відображення змісту й методів подачі знань. Розкрити організацію вчителем сприймання учнями навчального матеріалу.	· Формування навчального завдання і додаткових завдань на уроці. · Мотивація та стимулювання. · Зв'язок із набутим досвідом. · Врахування особистісно значущих інтересів. · Вербальні й невербальні засоби викладу матеріалу. · Запитання вчителя.	Мету уроку повторити кілька разів і записати на дошці. Долучати до визначення очікуваних результатів самих учнів. Учні мають чітко усвідомити результати їхньої пізнавальної діяльності, давати словесний звіт про труднощі та успіхи під час виконання певних завдань. Використовувати яскравий наочний матеріал. Працювати за планом, чітко формулювати запитання.
1.3. Навчання учнів прийомів запам’ятовування.	Проаналізувати процес і прийоми запам’ятовування на уроці, вивчати умови уроку, які сприяють розвитку мнемонічної діяльності учнів.	· Наявність установки на запам’ятовування. · Врахування середніх показників у запам’ятовуванні, індивідуальних типів пам’яті (наочно-образної та словесно-абстрактної) і відмінностей у запам’ятовуванні (швидкість, точність, міцність, готовність до відтворення), наявності змішаних типів пам’яті (зоро-рухової, зоро-слухової, слухо-рухової), ефекту початку та кінця запам’ятовування. · Опора на різні види пам’яті (образну, словесно-логічну, емоційну, рухову, ейдетичну). · Організація матеріалу для заучування та повторення.	Помірний темп пояснення. Неодноразове повторення основного матеріалу. Яскрава наочність. Робота з підручником та різноманітним дидактичним матеріалом. Завдання, написані на дошці. Емоційна оцінка процесів діяльності. Використання логічних схем, блоків, опорних слів, планів тощо. Зв'язок із практикою.
1.4. Активізація культури мислення.	Вивчити і проаналізувати культуру розумової діяльності учнів. Розкрити перебіг процесу мислення і встановити критерії розуміння учнями навчального матеріалу.	· Прийоми постановки мети вчителем і сприйняття її учнями. · Прийоми логічного опрацювання навчального матеріалу. · Аналіз учнями своєї роботи та роботи учнів. · Виділення головного. · Зв'язок між вивченим матеріалом і особистим досвідом. · Відповідність рівня вимог учителя реальним можливостям учнів. · Врахування індивідуальних розумових здібностей: самостійності, глибини, швидкості, критичності, гнучкості. · Прийоми самоконтролю. · Формування понять. · Формування способів розумових дій (аналіз, синтез, класифікація, рефлексія).	Включати в урок нетрадиційні види роботи: загадки, кросворди, схеми тощо. Практикувати самоперевірку правильності виконання завдання. Обов’язкова рефлексія уроку (самопізнання, вміння аналізувати свої власні вчинки, дії, мотиви і зіставляти їх із суспільно значущими цінностями, діями та вчинками інших людей).
1.5. Навчання учнів створювати образи.	Виявити і проаналізувати умови уроку, які сприяють розвитку репродуктивної та творчої уяви учнів.	· Поєднання позитивних емоцій і уявлень з обов’язковими діями, які виконуються під час уроку. · Варіанти дублювання вчителем основної інформації малюнками, схемами, звуками тощо. · Кількість порівнянь, використаних учнями у відповідях. · Прийоми формування образів уяви. · Способи подання вчителем навчального матеріалу, окремих фактів, понять.	Використовувати різноманітні за тематикою творчі роботи, ілюстрування текстів тощо. Спиратися на знання і досвід учнів. Оперувати до емоційного сприйняття образу. Включати завдання, що містять прийоми аглютинації, гіперболізації, типізації, схематизації, загострення певних ознак предмета.
1.6. Уважність до учнів у поведінці вчителя.	Проаналізувати вияви уважності вчителя до учнів.	· Контроль учителя над класом. · Терпимість до невдач і труднощів учня. · Реакція на успіхи учня. · Вияви ентузіазму, емпатії. · Звертання до учня. · Заохочення учнів. · Виправлення помилок, доповнення відповідей. · Самопочуття вчителя. · Витримка вчителя.	Стосунки з учнями будувати на основі особистісно орієнтованого підходу.

2. Навчальна діяльність учителя

Фактори уроку	Мета	Програма спостереження на уроці	Поради (з досвіду роботи)
2.1. Індивідуальні прийоми роботи вчителя.	Означити основні індивідуальні прийоми роботи вчителя. Дати характеристику операційному компоненту діяльності.	· Організація та підтримання робочого стану уваги учнів на уроці; умови навчально-пізнавальної діяльності учнів, які забезпечують задоволення потребово-мотиваційної сфери особистості. · Психологічна доцільність запитань, поставлених учителем до учнів; їхня складність, доступність, активізуючи сила; відповіді учнів і їх оцінювання вчителем. · Прийоми організації сприймання та забезпечення розуміння учнями змісту матеріалу. · Оцінка застосованих засобів унаочнення. · Забезпечення зв’язку конкретних і абстрактних прийомів роботи. · Засоби активізації самостійності учнів. · Виявлення в учнів інтересу до навчального матеріалу. · Прийоми активізації уяви та образів уяви. · Емоційна насиченість діяльності учнів: засоби збудження в учнів пізнавальних, моральних та естетичних почуттів. · Психологічна доцільність змісту й обсягу домашнього завдання. · Психологічна доцільність зауважень, частота їх повторень.	На уроці використовувати прийоми і методи інтерактивних технологій і технологію особистісно орієнтованого навчання.
2.2. Активізація розумової діяльності учнів.	Вивчити умови активізації вчителем розумової діяльності учнів. Розкрити ефект комунікативного компоненту діяльності вчителя.	· Активізація розумової діяльності учнів створенням проблемної ситуації, спонуканням до самостійних пошуків причинно-наслідкових зв’язків, до порівняння, конкретизації матеріалу, використання прийомів аналізу, синтезу. · Врахування вчителем вікових та індивідуальних особливостей мислення учнів. · Характер запитань учителя. · Особливості запитань учнів до вчителя. · Дотримання порядку засвоєння понять, їх зв’язку з набутим досвідом учнів. · Характеристика мови й мовлення учнів. · Особливості мови вчителя (дикція, емоційність, виразність, темп, експресивність, образність, переконливість тощо).	На уроці створювати ситуацію успіху, індивідуального і колективного вибору змісту і способу навчальної роботи. На початку уроку провести бесіду: що з теми уроку учні знають і вміють, у чому вони потребують допомоги, яких прийомів засвоєння знань хотіли б навчитись. Наприкінці уроку до бесіди з учнями включати такі запитання: що ви знали з того, про що йшлося на уроці; що було зрозуміло, а про що слід запитати; чи можна доповнити зміст матеріалу уроку; яке б завдання ви виконали вдома самостійно.
2.3. Взаємодія між учнями та вчителем.	Проаналізувати зміст і форму подання вчителем мети навчальної діяльності як психолого-педагогічної основи взаємодії та взаєморозуміння.	· Формування мети діяльності вчителем та обговорення з учнями змісту роботи на уроці. · Складання плану уроку та пояснення його учням (одразу, поетапно). · Реакція учнів на постановку вчителем мети і плану роботи. · Забезпечення вчителем мотивації поставленого завдання (практична значущість, пізнавальний інтерес, можливості самореалізації, саморозвитку). · Дотримання вчителем мети, а учнями плану навчальної роботи. · Співвідношення мети з результатами роботи, оцінювання роботи учнів.	Використовувати прийоми компромісу в обговоренні завдань і плану роботи; вислуховувати учнів, які виступають проти поставленої мети, погоджуватися на певні зміни; стежити за змістом і формою своїх звертань і зауважень. Дотримуватися певного ділового, емоційного, активізую чого стилю спілкування.
2.4. Навчальні дії вчителя.	Вивчити ефективність операційного компоненту навчальної діяльності вчителя.	· Поведінка учнів у момент подання вчителем нової теми. · Способи навчальної роботи вчителя, якими активізовано увагу учнів, організовано їхню мислитель ну діяльність. · Навчальні дії вчителя: перцептивні, мовні, мислительні, імажинативні, мнемонічні. · Звернення уваги учнів на поняття, які потрібно засвоїти · Знання вчителем психофізичних особливостей учнів. · Рівнева диференціація завдань, диференціація ступеня допомоги.	Вести роботу над розвитком спостережливості, уважності, мовлення учнів; використовувати прийоми привертання й підтримки уваги, репродуктивну і творчу уяву дітей; звертатися до почуттів дітей на уроці; використовувати диференційований підхід до учнів.
2.5. Зміст навчального матеріалу.	Проаналізувати вплив змісту навчального матеріалу і способів його подачі на навчальну діяльність учнів.	· Спрямованість мислення учнів (зв'язок між окремими фактами, подіями, судженнями). · Створення установки на виділення суттєвого і пояснення, для чого його виділяти. · Організація сприймання (протиріччя, поверховість інформації, мета). · Підведення до способів виконання завдання. · Використання засобів мотивації знань (цікавість, корисність, важливість, установка, вимога виконання, визначення умов для успішної роботи). · Переважаюча форма подачі навчального матеріалу (предметно-образна, словесна, символічна), відповідність форми подачі навчального матеріалу віковим особливостям дітей. · Шляхи розвитку в учнів умінь учитися: ознайомлення з прийомами розумової діяльності (алгоритм, рекомендації, пояснення), перенесення (використання засвоєних прийомів у виконанні нових завдань). · Вправи й завдання, які викликають в учнів значущі розумові та емоційні переживання.	Використовувати такі прийоми подачі навчального матеріалу як самостійна робота учня з матеріалом, малювання, схематизація, моделювання, аналіз, дослідження, творчі роботи, лабораторні роботи, проблемні ситуації, самооцінка, самоконтроль тощо.
2.6. Спілкування на уроці.	Виявити ефективність комунікативної діяльності вчителя, виділити її особливості, визначити стиль спілкування.	· Запитання та звертання до учнів. · Прямі вказівки з організації роботи всього класу та окремих учнів; пряма допомога. · Доповнення та виправлення відповідей учнів. · Позитивна (похвала, усмішка) та негативна (окрик, залякування) оцінка роботи учнів; оцінювання особистості та її вчинків. · Стимуляція учнів до діяльності. · Використання гумору з метою зняття напруження, розрядки, конфліктної ситуації. · Запобігання небажаній поведінці. · Протиставлення сильних учнів слабким. · Відносини, психологічний клімат у навчальному колективі (згуртованість, конфліктність, задоволеність роботою). · Стиль взаємин «учитель – учень» (авторитарний, попустительський, демократичний, співпраця). · Стиль взаємин «учень – учитель» (поважний, залежно-підпорядкований, агресивний, доброзичливий, байдужий, захоплений, неприязний). · Тип взаємин учнів на уроці (кооперація, конкуренція, відособленість).	Будувати спілкування з учнями на уроці на основі захоплення спільною діяльністю. У стосунках із учнями має переважати дружнє ставлення, психологічний комфорт, прийняття ініціативи учнів, імпровізація, діалог-розмова як сумісне розмірковування, довіра до розумових і особистісних можливостей учнів.
2.7. Результати роботи вчителя на уроці.	Проаналізувати результативний компонент діяльності вчителя на уроці.	· Прийоми перевірки знань, умінь і навичок, характер запитань, увага до учнів. · Робота вчителя та учнів над засвоєним матеріалом (місце самостійної та індивідуальної роботи учнів у процесі підбиття підсумків роботи). · Оптимізація запитань та вибору самостійної роботи. · Реалізація завдань навчання. Ціннісна спрямованість особистості дитини. Зв'язок із реальними подіями життя. · Формування трудових навичок, вироблення вмінь самостійно здобувати знання. · Врахування індивідуальних особливостей учнів у виборі критеріїв оцінки. · Домашнє завдання: обсяг, інструктаж, диференціація.	Співвідносити мету, тему, план, зміст, форми роботи на уроці з інтересами і потребами учнів.

Література

1. Побірченко Неллі Антонівна, доктор психологічних наук. Психолого-педагогічні інноваційні підходи до аналізу уроку. // Психолог. – К. – 2004. – №38 (134). – С. 10-19.